Одного разу Алекс Весснер та Раян Волл грали в сквош. «Це був чудовий весняний день, 24 градуси, і я просто хотів вийти на вулицю», — каже Весснер. Єдина проблема? Сквош, принаймні в Нью-Йорку, — це виключно закритий вид спорту. Чотири роки по тому Весснер і Волл об’єдналися з іншими ентузіастами ракетболу Браяном Стаубом та Шоном Драганном, щоб заснувати Public Squash та побудувати перші в Нью-Йорку безкоштовні громадські корти для сквошу.
Двері блискучої скляної будівлі, дизайн якої нагадує елегантний сучасний стиль магазину Apple, офіційно відкрилися у вівторок. Корти, розташовані в Гамільтон-Фіш-Парк на Нижньому Іст-Сайді, примикають до басейну олімпійських розмірів, баскетбольних майданчиків та центру відпочинку Beaux-Arts, спроектованого в 1898 році компанією Carrère & Hastings (тією ж фірмою, яка спроектувала знамениту Нью-Йоркську публічну бібліотеку на П'ятій авеню Манхеттена). Любителі сквошу можуть безкоштовно орендувати ракетки та м'ячі перед тим, як вийти на корти.
Шанувальники цього виду спорту зрозуміють, наскільки новою є ця концепція. Корти для сквошу вдосталь на Мангеттені, але більшість із них – це багаторівневі клуби та спортзали з членством, часто за завищеними цінами. (Окрім членських внесків, більшість клубів стягують плату за оренду корту.) Вайснер називає це «проблемою преппі» цього виду спорту, що насправді є помилковим уявленням. «Хоча це вважається вишуканим видом спорту, – каже він, – насправді він має скромне походження». (Примітно, що спочатку в цей вид спорту грали на відкритому повітрі.) Першими гравцями в сквош були в'язні лондонської в'язниці Фліт, які почали бити м'ячі ракетками об стіни в'язниці як форму фізичних вправ на початку 19 століття. Цей вид спорту став більш офіційно організованим у школі для хлопчиків Гарроу в Лондоні, де перші чотири корти для сквошу були побудовані в 1864 році. Відтоді цей вид спорту поширився по всьому світу з різним ступенем популярності, але для ньюйоркців та більшості американців проблема преппі залишається.
З менталітетом покоління міленіалів, члени Public Squash Courts провели цифрове дослідження та виявили, що, незважаючи на численні пошукові запити Google щодо громадських сквош-кортів у Нью-Йорку, результати були непереконливими, оскільки кортів там не було. Незважаючи на сотні громадських гандбольних кортів у п'яти районах, онлайн-пошук цих місць був набагато рідшим. Сподіваючись порушити традицію, група звернулася до Департаменту парків та відпочинку Нью-Йорка з ідеєю перетворення деяких існуючих гандбольних кортів на сквош-корти. Вони міркували, що просте будівництво трьох додаткових стін повністю закриє простір відповідно до міжнародних стандартів сквошу. Переконавшись, Департамент парків безкоштовно орендував корти, але будівництво випало на плечі Вайснера, Штауба, Волла та Драгана.
Організація розпочала багаторічну кампанію зі збору коштів. Пожертви різних розмірів, здебільшого від друзів, родини та любителів сквошу, а також від продажу футболок з логотипом PS, зрештою зібрали достатньо коштів для будівництва сучасного корту для сквошу просто неба.
Ці зусилля – лише початок ребрендингу, спрямованого на відродження коренів гри в Лізі плюща та зробити її такою ж доступною, як і місцевий баскетбол. Не лише гравці розуміють цінність сквошу: на відміну від тенісу, цей вид спорту напрочуд доступний і навіть був названий одним із найкорисніших за версією Forbes. Нью-йоркські організації, такі як CitySquash, давно визнали переваги сквошу для молоді з малозабезпечених сімей: на їхньому вебсайті зазначається, що 100 відсотків випускників CitySquash закінчують середню школу, а 98 відсотків продовжують навчання в коледжі.
PS також націлився на олімпійське майбутнє сквошу. «Це ніколи не був олімпійський вид спорту, значною мірою через складність доступу до місць проведення змагань. Сподіваємося, що ця модель допоможе сквошу кваліфікуватися на Олімпіаду», – сказав Волл.
Команда також розглядає простір як щось більше, ніж просто корт, пояснюючи це тим, що скляні стіни дозволяють творчо розвинути творчість, а внутрішній простір має потенціал для проведення заходів. Хоча плани щодо другого корту ще не реалізовані, це, безумовно, наступний крок. Що викликає питання: що заважає комусь побудувати ще один корт? «Їх ніщо не зупиняє, і ми сподіваємося, що вони це зроблять!» — каже Вайснер. «Наша мета — доступність, тож не соромтеся копіювати наш приклад! Ми просто хочемо, щоб кожен міг приходити та грати».
Видавець:
Час публікації: 09 вересня 2025 р.
